- Знайшла! - щасливо вигукнула Надiйка. - Ось вона...

- Правильно, - похвалив учений. - Запам'ятайте її. Коли я скажу натиснете її при пiдходi до Марса.

- А що це, Юрiю Сергiйовичу? Що значить "дублююча"?

- Запасна. Зрозумiли? Якщо зiпсується один механiзм, то включиться iнший, запасний!.. А тепер можете поглянути на небо, я дам наказ вiдкрити iлюмiнатори.

Безшумно розiйшлися темнi щити на круглих отворах. Дiти завмерли вiд небаченого видовища. За iлюмiнаторами вiдкрилося чорне, як сажа, небо, а на ньому - безлiч яскравих зiрок. Вони сяяли рiвним свiтлом, а не тремтливо, як на Землi.

- Що - гарно? - озвався з екрана Юрiй Сергiйович.

- Здорово! - вихопилось у Андрiйка.

Топ став злякано пiдвивати, спостерiгаючи небачене видовище.

- Юрiю Сергiйовичу, - несмiливо озвався Андрiйко. - В книжках написано, що в мiжпланетному просторi люди не вiдчуватимуть ваги... а ось ми...

- Що ви?

- Так, як i на Землi... вiдчуваємо...

- Так i треба, - посмiхнувся вчений. - Ми не виключаємо двигуни. Рух ракети весь час прискорюється, i це дає вiдчуття ваги. От якби ми виключили двигуни - тодi б ви втратили вагу...

- Виключiть! - палко попросила Надiйка. - От цiкаво буде полiтати в повiтрi!

- Не можна. Курс польоту точно розрахований. Ви й так порушили його. З виключеним двигуном ви будете летiти в десятки разiв довше. А так - сьогоднi ж будете на Марсi Та й приємного нiчого не буде з невагомостi. Ви без звички лише гулi наб'єте на лобi. Дивiться краще сюди, на пульт... Трохи вище, в перископ...

В овальному отворi перископа друзi побачили шматок зоряного неба, а на його тлi - зеленувату кулю, що переливалася нiжним, тремтливим сяйвом. На нiй видно було темнi плями, бiлi пасма.

- Диви - глобус! - здивувався Боря.

- Не глобус, а сама Земля, - пояснив учений.

- Земля! - ахнули дiти в захопленнi.