Цi думки миттю промайнули в свiдомостi Гаррi! Вихiд лише один! I Гаррi мусить зважитись на це.

Вiн вихопив високочастотний пiстолет i, натиснувши кнопку, спрямував дуло на чорну фiгуру Скеча, який порався бiля скелi. В наушниках почувся звiрячий рев, щось заклекотiло. Фiгура Генрi в незграбному скафандрi поволi, мов мiшок, посунулася донизу...

Холодний пiт виступив на лицi Гаррi. Все! Вiн вбив члена експедицiї! Страшно! Що скаже начальник? Що скажуть товаришi? Але хiба вiн винен? Вiн змушений був це зробити!

Гаррi схопився за вiрьовку, почав пiдтягуватись назад, до планетки, через кiлька хвилин став на грунт, бiля трупа Скеча.

Гаррi нагнувся над ним, перевернув на спину i жахнувся.

Атомний заряд, ввiйшовши в спину, розвернув Генрi всi груди, розiрвавши i закривавивши скафандр.

В головi у Гаррi запаморочилось, до горла пiдступила гаряча хвиля, у скронях застукало...

Бор дико, iстерично зареготав, потiм схопив камiнь з самоцвiтами i почав колисати його...

- Тихо! Тихо! - бурмотiв вiн! - Скоро прийде Елi, мама твоя! Нагодує тебе, дитинко! Тихо!..

Потiм Гаррi тяжко застогнав i, знепритомнiвши, поволi опустився на камiнь...

...Через кiлька годин до астероїда пристав ракетний апарат. З люка вийшов сам начальник, обережно ступив на планетку.

- Що з ними могло трапитися? - здивовано сказав вiн своєму супутнику. Обидва лежать, я бачу, непорушно...

Вiн пiдiйшов до розпростертих на каменi тiл i жахнувся. Скеч лежав закривавлений, з розiрваним скафандром, а лице його, що перетворилося в шматок льоду, скляними очима дивилося в свiтову безодню. Поряд лежав Бор, мiцно вп'явшись обома руками в камiнь з самоцвiтами...

I начальник зрозумiв, яка трагедiя вiдбулася на малесенькiй планетцi в просторi. Вiн дав розпорядження перенести тiла до ракети i розпочати роботи на астероїдi...

...На космодромi ждали повернення експедицiї...