- Але там бiльше нема таких самоцвiтiв, а ви хочете забрати заслужену мною знахiдку!..

- Тим бiльше, що нема!.. Але я навiть не хочу розмовляти з вами! Запам'ятайте - тут свiдкiв нема - ми i... Космос!..

В голосi Генрi почулися погрозливi нотки, Гаррi пiднявся з каменя i став, дивлячись прямо в лице Скеча.

- Ви, може, хочете силою забрати в мене мої самоцвiти? - тихо запитав вiн.

- Для чого ж силою? - єхидно вiдповiв Генрi. - Я гадаю, що ви розумний хлопчик i самi вiддасте менi цю дрiбничку!..

- Нi! Не думайте, Генрi, не вiддам! - твердо вiдповiв Гаррi.

Очi Скеча спалахнули зеленим вогнем ненавистi.

Вiн, коротко розмахнувшись, вдарив Гаррi в бiк. Той зойкнув i вiдлетiв до скелi, боляче вдарившись об неї. Генрi теж вiд протидiї сiв на камiнь.

Бор схопився на ноги. Внутрiшнiй голос шепнув: "Обережно, Гаррi! Обережно! Перед тобою - хитра, жорстока людина! Недарма серце вiщувало нещастя!"

Скеч нагнувся над каменем з самоцвiтами, пiдняв його i залюбувався переливами фарб. Потiм повернувся до Гаррi, який пiдходив до нього.

- Ну, куди ж тобi, хлопчисько, володiти таким царським камiнцем?! Зачекай, другий раз полетиш в Космос - тодi знахiдки будуть твої! Тодi ти будеш ветераном Простору! Зрозумiло?

- Менi ясно одне, - прохрипiв Гаррi, кидаючись на Генрi, - що ти огидний звiр, якого треба знищувати...

З цими словами Бор схопив Скеча за шланги кисневоду, повалив його на грунт. Але Генрi, пiдiбравши ноги, вдарив його в живiт, i Гаррi полетiв у простiр, вiдокремлюючись вiд планетки, з якою його з'єднувала тiльки тоненька вiрьовка... Вiн бачив, як Скеч кинувся до скелi, щоб вiдв'язати вiрьовку Бора...

Серце у Гаррi захололо. Вiн одержав удар i тепер рухається геть вiд планетки! Якщо вiрьовку вiдв'язати, то вiн буде вiддалятися без кiнця i загубиться в просторi! Це - смерть! Скеч спецiально хоче так помститися над ним, а потiм сказати начальнику експедицiї, що вiн сам через недбалiсть загинув!