Навколо снувала юрба космонавтiв та проводжаючих. Назустрiч Гаррi з диспетчерського пункту вийшов огрядний сивий чоловiк - начальник експедицiї.

- Мiстер Бор, - окликнув вiн, - негайно займайте своє мiсце, бо через пiвгодини вилiтаємо!..

- Гаразд! - вiдповiв Гаррi.

Начальник попрямував до одного з ракетних апаратiв.

Бор повернувся до Елiзабет, мовчки притиснув її до грудей. Вона, сховавши в його пiджак заплаканi очi, мовчала, схлипуючи. Потiм, нарештi, перемогла себе, пiдняла погляд догори.

- Жди! - сказав Гаррi, поцiлувавши її в чорнi заплаканi очi. - До щасливої зустрiчi!..

Вiн побiг до ракети, а Елiзабет здавалося, що то вiдiрвався у неї шматок серця.

Зачинилися дверцi в ракетi. Проводжаючi вiдiйшли. Велетенський снаряд, гримлячи дюзами, пiдскочив у повiтря i, обдавши гарячим подихом людей, з кожною секундою зменшуючись, зник мiж хмарами...

Волосся, пишно розсипане по плечах Елiзабет, звихрилося i знову впало... I все!.. I бiльше нiчого нема!..

...Пiлот, вивiвши ракету в мiжпланетний простiр, виключив двигун. Тепер все зроблять автомати. Незабаром апарат буде бiля пояса астероїдiв, де експедицiя розпочинатиме роботу.

Гаррi, вiдстебнувшись вiд крiсла, пiдiйшов до iлюмiнатора, милувався зоряним краєвидом. Поряд з ним зупинився Генрi Скеч, теж космофiзик, який мусив разом з Гаррi висадитися на астероїдi. Гаррi косо поглянув на нього. Сухе обличчя Генрi з стальними холодними очима не подобалося йому, чомусь не хотiлося бути разом з ним в експедицiї, але призначав членiв експедицiї не вiн, а начальник, i треба було мовчати...

- Ви вперше в Космосi? - запитав Гаррi супутника.

- Вдруге, - вiдповiв Генрi.

- Перший раз не страшно було? Сподобався вам простiр?..

- Менi вiн подобається остiльки, оскiльки пригодиться для бiзнесу, сухо вiдповiв Скеч.