I тодi Корiнi без вагання почав розповiдати старому про все те, що з ним трапилося за останнi днi аж до суду.

- Це якийсь кошмар, - розгублено говорив iнженер, - обвинувачення безглузде i разом з тим правдиве! Крiм того, я увi снi говорю англiйською мовою в той час, як насправдi я цiєї мови зовсiм не знаю... вона якраз i стверджує їх думку про те, що я хитрий ворог!..

- Що ж ви думаєте про це? - задумано спитав старий.

- Деякi думки у мене з'явилися,- вiдповiв iнженер.-Зв'язане це з снами, що без кiнця переслiдують мене. Ось тiльки що менi приснився страшний кошмар... До речi, менi часто сниться одне й те ж мiсто i тi самi люди...

Коли iнженер описував краєвиди мiста, яке йому снилося, старий навiть пiднявся з мiсця, так щось схвилювало його, потiм заспокоївся i сiв.

- Снилося менi, - продовжував Корiнi, - нiби я йду до своєї коханої дiвчини, - до якої часто ходив у снах. Але тепер у мене в грудях не любов, а ненависть, бо я знаю, що дiвчина зраджує менi, i я йду, щоб убити її. Я пройшов стежкою мiж дерев у садку, де проходив сотнi разiв, i вийшов до веранди будинку. На схiдцях стояла бiла фiгура. То була вона - моя кохана. Я пiдiйшов до неї. Погляд мiй, очевидно, говорив їй - для чого я прийшов, бо вона зблiдла... Я закрив їй рота i вдарив ножем в груди. Бризнула кров, i я прокинувся... Це страшно, дуже страшно,- шепотiв iнженер,- так все яскраво, що менi й тепер здається, нiби все було наяву... От я й думаю - чи не зв'язаний я як-небудь з другою людиною, яка психологiчно дiє на мене, розумiєте?.. Є теорiя, яка говорить, що бiоелектричнi хвилi мозку передаються в просторi... Якщо зустрiнеться людина, яка схожа на мене психологiчно, то мої враження будуть дiяти на неї, а її - на мене в станi сну!..

- Цiкава теорiя! - пробурмотiв старий...