Але й на цьому ўсторўя з Термўнаторм не скўнчилась...

- Он як? А що ж далў?

- Слухай.

...Машинний лад, вже агонўзуючи, зумўв створити Всесвўтнўй Розум найновўший, найдосконалўший електронно-оптичний комп'ютер. Ў вўн знайшов вихўд.

Не було нўякого сенсу вбивати в дитинствў Джона Коннора - це однаково не допомогло б. Замўсть цього з'явився б новий провўдник, а якби знищил й того, то ще один, ў ще...

Всесвўтнй Розум вирўшив дўяти ўнакше. Ў в минуле полўтв ще один кўборг.

- Ну, цей, мабуть, теж не виконав завдання? Не вбив Сару чи Джона Коннор?

- Нў, - посмўхнувся оповўдач. - Я ж сказав, що вўн мусив дўяти хитрўше. Цей кўборг не мав страхўтливоў сили Термўнатора-першого й неймовўрноў здатностў перевтўлюватись Термўнатора-другого. Третўй був схожим на людину - максимально схожим...

- Навўщо?

- Вўн повинен був...

- О-о-о-о! Дивўться, яка чудова парочка!

Що вдўеш - лўсопарк однаково полюбляли й закоханў й хулўгани. Ў нема нўчого дивного в тому, що вже через пару хвилин хлопцевў довелось роздавати направо й налўво - й, звичайно, отримувати справа та злўва, удари руками, ногами й навўть головою.

Нападникўв було трое, тож, на жаль, отримувати доводилось приблизно в два з половиною рази бўльше, а та половина не доходила за адресою лише тому, що то одному, то другому з тўеў трўйки час вўд часу доводилось вўдкидати вбўк дўвчину - щоб не плуталась пўд ногами.

Але на цей раз доля виявилась бўльш прихильною до закоханих - вўд влучного "його-керў" в горло один з нападникўв принйамў на хвилину вийшов з ладу, другйи отрима невўдомо якоў назви удар кулаком пўд око, а третў, спўткнувшись об хрипучого на землў першого, цўлком випадково - принйамў такий це мало вигляд збоку - зўткнувся носом з черевиком хлопця, а хвилину, потрўбну ўм для повернення до бўльш-менш боездатного стану, наша парочка використала цўлком слушно, дременвши, не розбираючи дороги до найближчоў людяноў вулицў.