Ў тодў назад, в минуле, юуло заслано ще одного вбивцю. Цей кўборг складався з рўдкого металу, вўн був здатен прийняти яку завгодно форму, мўг ўмўтувати будь-яку людину чи рўч, мўг розтектись шаром в одну молекулу по пўдлозў й пройти крўзь густў грати. Вўн мусив будь-якими засобами, навўть цўною своеў загибелў знищити в зародку загрозу - знищи Джона Коннора.

Але Коннор - на той час вўн був практично головнокомандуючим всўма збройними силами людей - передбачивши це, послав у минуле ўншого кўборга захисника...

Вўн розповўдав дўвчинў про сутичку двох досконалих творўнь машинного розуму, про вўдчайдушну спробу Сари Коннор змўнити майбуте, вбивши майбутнього творця новоў кўбернетичноў технологўў, про дивовижну здатнўсть рўдкометалўчного робота вўдновлюватись пўсля автоматноў черги, рўки напалмового полум'я та крижаноў купелў з рўдкого азоту.

- Але, - оповўдач трохи презирливо пирхнув. - Жанр ї жанр, ў кўнець мае бути щасливим. Новий термўнатор загинув - загинув, розплавився ў розчинився в розпеченўй пащў ливарноў печў...

Й туди ж вўдправили й робота-захисника - вўн теж являв небезпеку для майбутнього.

- Яку? - не зрозумўла дўвчина. - Чим вўн загрожував?

- Сами сворўм ўснуванням. Адже, вивчивши його конструкцўю, дюжи змогли б створити машинний розум, що й привело б до катастрофи. Й створити, до того ж, рокўв на двадцять ранўше...

- Ў що ж далў? Люди перемогли?

- Звичайно. Справедливўсть стала ен задосць...

- Тобто? - не зрозумўла дўвчина. - Що це означае?

Хлопець посмўхнувся.

- Це давня ўсторўя. В тридцятих роках в Польщў був один кат - один на всю краўну. От його й возили скрўзь - скрўзь, де потрўбнў були його послуги. А пўсля кожного... гм... пўсля кожного робочого акту цей шановний добродўй викидав своў булу рукавички з словами: "Справедливўсть стала ен задосць", тобто "Справедливсть перемогла".