За хвилю його закликали. I Хусейн попрохав, щоб саме його послали скарати хрестоносця. Хазяїн пiдвiвся зi своїх подушок i, захлинаючись вiд лютi, загикуючись, ткнув пальцем в нього.

- Покинь усi свої справи, дурню! Iди молись! Молись, щоб Аллах допомiг тобi забути самого себе! Щоб ти забув свою гординю! Iди молись!

Хусейн покiрно пiшов. I молився, i була в ньому лише покора. Не було вже нiякої поваги нi до хазяїна, нi до своїх товаришiв.

Раптом через два тижнi пiсля посту й очищувальних молитов прийшов брат i покликав до головного. Той наказав готуватись.

...I тепер вiн стоїть на самiсiнькому вершечку надбрамної вежi i слухає вранiшнi звуки.

Ось заспiвали вдалинi сурми, загуркотiли бубни. З фортецi виїхав хазяїн у супроводi почту, а назустрiч з-за гiрського рогу вийшла батова хрестоносцiв.

Сонце вже прорвалося в долину, освiтило бiлий одяг асасинiв i заграло на риб'ячiй лусцi кольчуг хрестоносцiв. Поволi рухались багато вбранi вершники на прикрашених дорогими уборами конях.

Коли наблизилась до першого мосту ця яскрава i строката батова, скочив головний асасин на землю i пiдхопив пiд вузду i за стремено коня головного хрестоносця i перевiв через перший пiдйомний мiст. Хусейн ледь не заголосив вiд радостi, вiд щастя. На цьому дебелому конi важно сидiв сам Жак Арден. Душа, тiло Хусейна спiвали! Його не забули, його нагородили можливiстю помститися! Зараз хазяїн вiдiйде i подасть знак! Нi, подасть знак i вiдiйде!.. Нi, вiн проведе ненависного гяура через браму, i тодi Хусейн шулiкою впаде на нього...

Хусейн перебiг по краю муру i став над внутрiшнiм отвором брами.

Ось з'явилась голова коня з червоним плюмажем, сива непокрита голова Жака Ардена, голова в тюрбанi головного, який чомусь не махав руками. Вони в нього були зайнятi - лiва вуздою, права стременом...

Мов скрiзь туман бачив Хусейн - хазяїн допомiг Жаку Ардену зiйти з коня. Ось вони походжають навколо мармурового водозбору i про щось розмовляють. Певно, франкською мовою - Жак Арден, як знав Хусейн, не тямив нiчого, крiм вiйськової справи, а своєю мовою ледь мiг читати.