Хусейн дивувався, чому не надсилають йому товариша, як обiцяли. Потiм подумав, що це його не стосується. Хоча... це його таки стосувалося. Адже чи буде вiн падати на хрестоносця один, чи вдвох iз товаришем - це далеко не одне й те ж. Але саме через те, що вiн ранiше ставив собi багато запитань i не вмiв їх утримати при собi, його, найкращого з учнiв, завжди наздоганяли невдачi та покарання...

Вiн згадав невелике мiстечко на узбережжi, куди вдерлися хрестоносцi, i закутий у сталеву шкаралущу велетень потягся залiзною рукою до його старшої сестри. Закричала, запевняючи, що вона християнка, а не мусульманка. Роздерла сорочку, щоб вiн бачив її натiльного хреста. Зайда не спинився, роздер сорочку до кiнця. Нагу схопив її i поволiк до своїх слуг. Сестра щосили кричала. Старий батько кинувся до зайди. Благав його, вчепився за плащ. Але хрестоносець вiдтрутив його вiд себе, i старий рибалка впав на сiтки. Схопив остi довгоклюгi - i знов до кривдника. Та ударом списа завалили старого. Так маленький Юсуф, тодi ще християнин, познайомився зi своїми одновiрцями з-за моря.

Вiдтодi почались поневiряння. Мати забрала його та двох дочок маленьких i, хоч була християнка, подалася в мiсто, що було пiд охороною мусульманського вiйська. Там вони жили кiлька рокiв. Мати з доньками прали для багатих одяг. А потiм дiвчат, тому що вони були християнками, як полонених, правитель узяв собi за наложниць.

I саме тодi, десь через мiсяць, цього правителя мiста при виходi з мечетi ножем убив асасин та побiг по мiсту з криком: "Слава Гiрському Старцевi!" До нього боялися пiдiйти. Здаля охоронцi метали пращами камiння, били стрiлами. Його бiлий одяг лопотiв на вiтрi. За ним бiг малий Хусейн, що тодi звали його Юсуфом, i кричав: "Слава! Слава! Слава!" На малого звернули увагу, почали ганятись за ним по вулицях. Вже його, здавалось, наздогнали. Раптом хтось схопив хлопця за руку i затяг у якусь темну щiлину. Це був той потаємний чоловiк, що доглядав за вбивством правителя мiста i повинен був доповiсти про все старiйшинi iсмаїлiтiв. Так було в орденi заведено iз самого початку, вiдколи перший старiйшина захопив пiд свою владу неприступну гiрську фортецю i став зватись Гiрським Старцем.