Карлу Ивановичу Герну в генеральный штаб с передачею.

До А. Лизогуба__

14 марта 1850_

г. Оренбург._

Друже мiй єдиний!

Я не знаю, що б зi мною сталося, якби не ви? В великiй пригодi стали менi оцi 50 карб. Розпитайте Iллю Iвановича, я йому пишу. Що значать грошi при убожествi? Якби не ви, то мене б давно з нудьги не стало! Ато все-таки хоч украдучи та трошки помалюю, а воно [кiлька слiв закреслено] й полегша!

Не знаю, чи доведеться менi хоч що-небудь намалювать на Каспiйському морi? Бо мене весною туди поженуть. Якщо доведеться, то пошлю до вас, тiльки вже цiни не поставлю, а продасте так, як вам бог поможе.

От яка моя доля погана! Я, вставши раненько, заходився писать до вас лист оцей – тiльки що заходився, а тут чорт несе єфрейтора (звичайно, найнятого, щоб давав знать, бо я живу тепер не в казармах). Пожалуйте к фельдфебелю! Треба було лист покинуть, а сьогоднi пошта одходить!

То сяк, то так ублагавши фельдфебеля, вернувся я до хати i заходжуюся знову, а часи беруться вже коло першого, то вибачте, коли не все розкажу, що хотiлося б розказать, або що-небудь помилюся.

Подякуйте i ви за мене Iллю Iвановича за його благородную щедроту! А менi, бога для, вибачте!

А якщо трапиться менi ще що-небудь прислать до вас, то пiдписуйте ви самi мою фамiлiю, цiноброю, бо менi не можна.

Усе, що ви з ласки своєї послали, я получив. I Фому Кемпiйського получив. Спасибi тому доброму Михайловi, що вiн таки мене не забуває. Якщо ви знаєте його адрес, то пошлiть йому оцей листочок, а як нi, то одiшлiть В. Н., вона певно знає.

Спасибi вам за всi вашi блага! Не забувайте безталанного Т. Ш.

До 1-го маiя адрес мiй той [одно слово закреслено] самий, а там, здається, треба буде знову мовчать.

До А. Лизогуба_

Новопетровское укрепление. _

1852. Июля 16. _

Единый друже мой! Не прогневались ли вы за что на меня? Думаю, думаю, вспоминаю и в догадках теряюся, не обретаю за собою вины ни единыя.