Спасибi тобi ще раз за писанку, дiйшла вона до мене цiлiсiнька, i в той самий день прийшло менi розрiшенiє малювать, а на другий день приказанiє у поход виступать. Беру з собою усю твою малярську справу, не знаю тiльки, чи доведеться малювать?

Вибач менi, єй-богу, нiколи i сухар той з'їсти, а не те, щоб лист написать до ладу. До В. Н. напишу вже хiба з Раїму. Як будеш писать до неї, подякуй за книжку Гоголя.

Адрес мiй: в К[репость] Орскую

Его Высокоблагородию Михайлу Семеновичу Александрийскому з передачею менi.

А цей чолов'яга буде посилать до мене через коменданта. Не забувай мене, єдиний мiй! Коли не побачимося на сiм свiтi, то вже певне зострiнемося на тiм. До свиданiя!

Щирий твiй Т. Шевченко.

1849 рiк_

До А. Лизогуба_

Оренбург,_

Ноября 8, 1849. _

Друже мiй єдиний! Позавчора вернувся я iз того степу киргизького та моря Аральського до Оренбурга, та й заходився оце писать до тебе. Пишу, а ще i сам добре не знаю, чи живий ти на свiтi чи здоровий. Бо вже оце трохи чи не пiвтора року, як ми не переписались з тобою анi одним словом, а за таке врем'я багато води у море утекло. Може, i у вас кого не стало, бо холера, кажуть, здорово-таки косила. Коли живий ти та здоровий, то напиши до мене, друже мiй, не гаючись, то я тодi вже i одпишу до тебе, геть усе порозказую, як мене носило по тому морi, як я у степу отiм безкраїм пропадав. Геть усе розкажу, нiчого не потаю. А тепер поки що поклонись од мене всьому дому вашому i добрiй В. Н., скажи їй, що я живий, здоровий, i коли не дуже щасливий, то принаменi веселий. Оставайся здоров, не забувай на безталаннi Т Шевченка.

Адрес: в г. Оренбург. Его благородию