Якийсь сторонній споглядальник, коли б у нього вистачило терпіння простежити за моїми діями, міг би подумати, що я ходжу від квартири до квартири просто так, аби лиш побазікати. Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, повинен сказати, що я працюю за планом. Наприклад, цього ранку в мене передбачено візити до деяких дам. 1 а оскільки мій зовнішній вигляд такий, що згадані дами могли б це зрозуміти як вияв неповаги з боку влади до їхніх персон, я трохи змінюю свої наміри і йду спочатку до інженера. Застаю його заклопотаним господарськими справами, точніше — приготуванням кави. Цей чоловік таки набуде навичок старої діви, якщо він їх іще не набув. Я не здивуюсь, коли побачу, як він, випивши каву, переверне чашку на блюдце й почне ворожити на кофейній гущі: що йому випаде — дорога чи лист здалеку.

— Заходьте, — запрошує із знайомою вже мені люб’язністю інженер. — Одну лише хвилиночку, я подивлюсь, щоб не википіла кава.

Він зиркає на мене й, певно, у нього вже досвідчене око, бо відразу ж додає:

— Ця історія геть поглинула вас. Якщо хочете скористатися нагодою, можете поголитись. Я особисто не переношу, коли не поголений. Бритва над умивальником… вона чиста.

В тому, що вона чиста, я не сумніваюсь. У цій квартирі все чисте. Чисте, але помреш з нудьги, як сказав хтось.

— Хоч це з мого боку не дуже делікатно, — кажу я, — але ваша пропозиція слушна. Сподіваюсь, що користування чужою бритвою не буде витлумачено як підкуп.

Наглядаючи за кавою, Славов кидає ту саму репліку, яку я тільки-но чув нагорі:

— Ви все жартуєте.

— Я жартую, а от інші не жартують. В одному місці тобі підсовують гроші, в другому пропонують поцілунок…