На жаль, між цими випадками існувала істотна відмінність. Коли Джун відчинила тумбочку, там, окрім пари домашніх черевиків, нічого не виявилося. Сьогодні ж, коли Чед виходив зі спальні, голівки порцелянових ангелів усе ще лежали біля їхніх ніг. Такої тривалої галюцинації не могла викликати навіть дюжина пляшок віскі.

— Мені вже шістдесят п'ять, — голос місіс Порджес вивів Чеда із задуми. — І я встигла чотири рази вийти заміж. Отже, вам нема чого соромитися, сер. І, будь ласка, зрозумійте мене правильно: я не вбачаю в усьому цьому чогось соромітного, а навпаки, сприймаю це, як щось таке, що передує вищому душевному злетові. Поетам потрібні не лише молоко та грінки з мармеладом, а й інший харч.

Чед сердито підвівся.

— Ходімо-но зі мною! Я покажу вам дещо, це одразу змусить вас забути про всякі там злети. — І коли вони зупинилися перед етажеркою, запитав: — Може, тортури над цими бідними ангелами ви теж віднесете на рахунок півпляшки віскі?

— Хто це зробив? — лише по деякому часі до місіс Порджес повернулася здатність розмовляти. — Чи не самі ви, сер? Мені здається… — вона затисла рот долонею, ніби боялася висловити свої думки.

— Кажіть, кажіть!

— Мені здається, що це гірше, ніж знущання над бідним ведмедем. Ні! Ще раз — ні! — вона захитала головою. — Стара Шеклі може блукати по будинку зі своєю палицею, може пересувати меблі, але такого вона не здатна вчинити.

Чед узяв одного з ангелів, шия якого була вкрита червоною фарбою, і ткнув його місіс Порджес під самісінький ніс.

— А тепер розповідайте все щиросердно, шановна! — накинувся на неї. — Навіщо ви це зробили? Навіщо відтяли голову цьому безневинному ангелу? З якою метою? А з якою метою ви частували мене вигадками про те, що по будинку блукає дух старої Шеклі? Адже все це ви базікали не просто так, а з певною метою!

— Господи, містер Олів'є! Як ви могли так подумати про мене? Ви стверджуєте, що я напатякала вам про всілякі страхіття, а потім відтяла голови у цих ангелів? — Її голос тремтів од гніву.