Ясна річ, кожний приїжджий має цілковите право запитати: де бере інспектор час для своїх досліджень і занять спортом? Але місцеві жителі над цим питанням не сушили голови. Вони знали, що в їхньому рідному містечку злочини неможливі. Пам'ятали, звичайно, про торішню крадіжку велосипеда і про розбиту в церкві шибку. Але це до уваги не береться. Велосипед поцупив якийсь волоцюга, а шибку розбив п'яненький коваль, який хотів, до речі, помститися своїй лайливій, як Ксантиппа, дружині та напідпитку переплутав церкву зі своїм будником. Другого ранку він сам з'явився в поліцейську дільницю і щиросердно розкаявся.

Отож не дивно, що, переступивши поріг службового приміщений, Мед не знайшов там жодної живої душі. На підлозі лежав чималий аркуш паперу, на якому було написано: «Я на річці».

Знайшовши чорний хід, Чед через сад підійшов до річки. Поліцейський інспектор сидів на березі на розкладному стільчику з вудочкою в руці і з філософським спокоєм стежив за поплавком. Чед тихесенько підкрався і так ляснув інспектора по плечу, що той мало не беркицьнувся у воду.

З Джорджем Абернаті Чед був знайомий ще з початку війни. Вони служили в одному підрозділі і були хорошими друзями. За порадою Джорджа Чед і орендував Касл-Хоум.

Інспектор був товстощокий, вгодований і добродушний чолов’яга років сорока. Розстебнутий комірець форменої сорочки свідчив, що, незважаючи на свою професію, Джордж, мабуть, абсолютно позбавлений войовничої вдачі, і це справді було так.

Свою кар'єру Джордж Абернаті почав чиновником кримінальної поліції в Глазго, і з нього, можливо, з часом вийшов би уславлений детектив, якби не куля гангстера, яка мало не відправила його до пращурів. Після цього випадку Джордж попросив свого дядька, начальника поліції в Глазго, перевести його в спокійніше місце, де немає ніяких гангстерів. Дядько, не позбавлений почуття гумору, запросив у архіві дані про кількість злочинів у різних куточках Шотландії і з неабияким подивом констатував, що Крайстчерч — просто райський куточок.