Обличчя Джорджа спохмурніло. Глибокі зморшки з'явилися на лобі.

— Потім? Потім все пішло по-старому. Фенвік знову перестав бути безсовісним ділком, пастор Стерджен — обмеженою, самовдоволеною мавпою, а Бредбері — торговцем, котрий передусім дбає про власне добро. Всі вони, як і раніше, стали добросердними людьми, завжди готовими прийти на допомогу, а мене знову почало мучити неробство. На Крайстчерч знову лягла печать неприродної доброчесності.

— Віддай оце на експертизу, сьогодні ж, — постукав Чед пальцем по пляшці з отруєними вершками, — я гадаю, що кошмарна для тебе гармонія вдруге переживає кризу, і цього разу ми зробимо все, щоб вона лопнула, як мильна булька.

Джордж понюхав вершки.

— Мене більше турбують ангели без голів.

— Не розумію, — Чед випростався на стільці. — їхні голінки можна завжди попритулювати, а от якби я зробив кілька ковтків цього чаю, то вже блукав би десь поблизу райських воріт.

— Слухай-но, а ти не міг би мені допомогти? — в голосі Джорджа народилася ідея. — Зв'яжися з адвокатом Хаббардом, управителем Касл-Хоума і виконавцем духівниці покійної місіс Шеклі, побувай у нього під будь-яким приводом і поглянь, що він собою являє. Можливо, він познайомить тебе з деякими фактами, що стосуються місіс Шеклі.

— Взагалі, адвокати не люблять просторікувати про своїх клієнтів, — з нотками сумніву в голосі зауважив Чед. — Кожне слово з них треба витягувати. Чи Хаббард виняток?

— Він не байдужий до гарних жінок. Отож дещо людське йому не чуже. У всякому разі спробувати не завадить.

— Я ще не зовсім розібрався у всьому, — Чед вагався. — Але починаю розуміти, що в Крайстчерчі під маскою благочестивої любові до ближнього коїться таке, до чого причетне пекло. А оскільки пекла без чортів не буває, нам треба з'ясувати, хто тут чорт. Можливо, сам Хаббард? А можливо, місіс Порджес?

— Якщо до цього причетна місіс Порджес, то кращого спостережного пункту, ніж у тебе, не треба й шукати. Адже вона неодмінно ще раз спробує спровадити тебе на той світ…