Кімната, яку місіс Порджес приготувала Чедові на першому поверсі, виявилася досить затишною. На вікнах висіли строкаті фіранки, стіл прикрашали ваза з квітами та маленька настільна лампа. Проте Чед вирішив ще одну ніч провести в спальні місіс Шеклі. Він знав, як впливає на роботу атмосфера приміщення, і зрозумів, що спальня покійної з етажеркою і порцеляновими ангелами з відтятими головами для нинішніх роздумів йому вкрай необхідна.

Він зачинив віконниці, затягнув фіранки так, щоб зовні не могли побачити світла в кімнаті, і дістав блокнот.

Незважаючи на те, що він згриз майже весь олівець, на думку йому не спало нічого кращого, ніж описати причини, які привели його в Касл-Хоум. А оскільки Джун була за триста миль звідси і жодним словом не могла заперечити хоч одну з його думок, Чеда раптом охопила настійна потреба розповісти їй на папері таке, про що вона й гадки не мала. Він так захопився, що забув про свою пастку, про дивну поведінку місіс Порджес; він забув навіть, що перебуває в Касл-Хоумі і що хтось хоче вчинити замах на його життя.

Шум, викликаний падінням горщиків та каструль, миттю повернув Чеда до дійсності. Обличчя Джун, яке тільки-но витало перед його схвильованим зором, одразу щезло.

Чед прожогом кинувся в підвал — двері, що вели в сад, були відчинені, а невідомий, який намагався проникнути в будинок, уже зник.

Розчарований, він уже хотів був повертатися назад, коли погляд його впав на каністру. Можливо, вона стояла тут і раніше, але не виключено й те, що її притягнув з собою незнайомець. Так і напрошувалось припущення, що таємничий гість мав на меті облити гасом і підпалити дерев'яні підпорки підвалу і мотлох, що був там. Якби його не налякав шум, то Касл-Хоум уже б палахкотів. Коли ж припустити, що Чед ночував би в приготовленій для нього кімнатці і незнайомець забарикадував би двері в хол, то Чед би просто згорів живцем. Це було б так само правдоподібно, як і те, що Касл-Хоум уже два сторіччя стоїть на одній з вулиць Крайстчерча.