Та взяла свічку й пішла попереду, показуючи дорогу.
— Світло вимкнули, сер, бо містер Хаббард вважає, що витрати на електроенергію завеликі, і відмовився їх оплачувати, — заявила вона. — Але якщо вам потрібне світло, завтра ви домовитеся з ним. Тоді вам більше не доведеться боятися власної тіні.
У низенькій спальні повітря було тяжким і задушним. Тут були широке ліжко, груба темна дубова шафа, етажерка біля вікна, на якій стояло шість порцелянових ангелів; вони, ніби зумисне, виставили оголені ніжки і, здавалося, соромилися свого недоладного вигляду.
Поки Чед оглядав кімнату, місіс Порджес стелила йому постіль.
— Те, що ця погань Шеклі спустила дух на такій чудовій пуховій перині, я вважаю зовсім несправедливим, але тепер про це пізно говорити, — зауважила вона, збиваючи перину. — Я гадаю, ви не забобонні, сер, і одну ніч зможете спокійно переспати тут. Завтра я приготую вам затишну кімнату в південній частині будинку.
Побажавши йому доброї ночі, вона пішла. Чед чув ще, як скрипіли під ногами широкі сходинки, потім все стихло. Він ліг і одразу ж заснув.
Серед ночі Чед прокинувся від якогось шарудіння. Хтось уже встиг відчинити віконниці — по блідо-сірому небу, ледь освітленому місяцем, пливли шматки грозових хмар. На тлі вікна вирізнялася чорна фігура якоїсь людини, і Чед помітив, що в її руці блиснуло лезо бритви.
Чед хотів зістрибнути з ліжка, але вигляд бритви паралізував не лише його язик, а й усе тіло. «Я, напевне, сплю, і все це мені ввижається, — промайнуло в його голові. — Чортове віскі! Знову я переборщив!»
Нарешті, переборовши себе, він трохи піднявся на ліжку і пробасив:
— Стояти на місці! Інакше буду стріляти!
Чорна фігура зреагувала саме так, як того чекав Чед. Секунду вона вагалася, потім химерно муркнула, кинулася до вікна й щезла. Чед клацнув запальничкою і засвітив свічку на нічному столику. Потім зіскочив з ліжка, підійшов до вікна і виглянув надвір. Вікно було приблизно на висоті трьох метрів од землі і виходило на лужок. Чед побачив кілька кущів і стіну, яка відділяла Касл-Хоум від сусідньої ділянки. Та ніде жодної живої душі.