І тут він чомусь твердо вирішив, що ці металеві екрани не мають ніякого відношення до наземної служби аеропорту. Жоден з них не був на шляху основних авіаліній. Тоді чим можна пояснити ті величезні витрати на їхнє встановлення посеред експрес-шосе — другий, приміром, вимагав добре сконструйованих, удосконалених вигнутих підпор, що тримали б його на невеликому острівці посеред магістралей — можливо, він мав якусь причетність до дорожнього руху.

За двісті ярдів обіч дороги містився автоцентр, і Френклін раптом згадав, що йому потрібні цигарки. Підкотивши до під’їзного трапа, він став у чергу, що тяглася до торговельного автомата. На кожному з п’яти платних рядів в автомобілях сиділи водії, схилившись над кермом, і втомлено дивились перед себе.

Вкинувши свої монети (паперових грошей в обігу вже не було, бо вони не годилися для автоматів), він узяв дві пачки. Це був єдиний сорт цигарок, що поступали у продаж — тепер усі товари випускалися тільки одного виду, тому великі прибутки були забезпечені. Від’їхавши, він відкрив скриньку на приладовій дошці.

Там, ще не розпочаті, лежали три пачки цих самих цигарок…

Коли Френклін зайшов у дім, з кухні неприємно тягло смаженою рибою. Знімаючи пальто і капелюх, він з відразою втягнув носом повітря. Дружина сиділа в кріслі, припавши до телевізора. Диктор називав номери, а Юдіт намагалася їх записати, час від часу тихо лаючись.

—  Що за нісенітниця! — бурмотіла вона. — Він говорить так швидко, що майже нічого не встигнеш записати.

—  Може так задумано, — припустив Френклін. — Нова вікторина?

Юдіт поцілувала його в щоку, непомітно ховаючи попільничку, наповнену недопалками та шоколадними обгортками.

—  Привіт, любий, вибач, що не приготувала тобі ніякого питва. Почалася нова серія: “Торговельні угоди”. Вони дають список речей, на які можна отримати дев’яностопроцентну знижку в місцевих магазинах, якщо нумерація району збіжиться з серійним номером. Це неймовірно складно.