Таля оповiдала про те, що дiялося в їх дома й на селi, поки вiн був у неволi. Дiти були здоровi, вона також… Другого вчителя в школу досi не прислали й вона, як могла, сама справлялася з усiєю роботою. Це було й добре: коли б прислано вчителя, труднiше було б Корецькому вернутися на стару свою посаду. Ну, але завтра вiн школярiв не побачить: довiдавшися вже опiвднi про манiфест, вона зараз пустила дiтей додому, зробивши їм задля такої подiї на завтра свято, а сама мерщiй у город… Як ставилися дiти до арешту свого вчителя? О, дуже добре! Вiн не може собi уявити, як дуже поширилася тепер свiдомiсть у їх на селi. Пам'ятає, як перед двома роками зроблено трус у лiкаревого сина-студента й арештовано його? Тодi темнота сiльська казала, що вiн "хвальшивi бумажки робив". Тепер же, як його арештовано, то по селу скрiзь так i казано: "забрано, бо за мужицьку волю оступавсь". Дiти ж це чують… ну, та й дуже вони його, Євгена, люблять… Це, що вiн вертається, наробить їм багато радощiв, - от вiн побачить…

Як їх органiзацiя? О, дух у їй чудовий! Було кiлька збiрок. Тричi збиралися в лiсi на Петровiй пасiцi. Вона не на всiх збiрках була, але це дарма; там тепер усiм порядкує Петро. Такий, як i попереду, бiльш думає, а мало говорить, та кожне слово до дiла. О, вiн знає, як треба порядкувати, - вiн ще дужче їх згуртував!..

I Якiв… Такий талановитий хлопець, дотепний, тiльки. часто гострий i нетактовний. Дарма, - Петро все залагоджує. Вiн найсвiдомiший i найнепохитнiший за всiх буде.

- Знаєш, Якова та Йвана, Петренкового Йвана… їх кликано на допит - за тебе питалися… Чому саме їх, а не кого iншого, - ми не могли зрозумiти… Вони прегарно там поводилися i тепер тiльки пiдсмiюються з тих…

- А взагалi селяни як? - питався Корецький, нахиляючися до Талi i пригортаючи її до себе близько, близько…

- Слухай, поштар же… - шепотiла вона, пручаючись.

- Вiн куняє, - смiючись одказав Корецький, цiлуючи її в очi. - Ну, то як же взагалi селяни?