Малиновський у принципі сподобався йому: важкуваті, наче вирубані сокирою, великий ніс і прямокутні вилиці робили обличчя мало не квадратним, зрізане підборіддя — все це свідчило про волю й упертість; такого важко спантеличити, а якщо вже візьме щось у голову, то обстоюватиме до кінця. Взагалі, Шугалій вважав це недоліком для оперативного працівника — таким людям бракує кмітливості й гнучкості, широти уяви, але вони послідовні в розробці основних версій, їх важко збити з визначеного шляху, вони скрупульозні у розгляді й аналізуванні фактів, що й робить їх чудовими помічниками, зразковими виконавцями.

Шугалій не заперечував проти роботи з людьми типу Малиновського. Знав, що на них можна покластися, хоча в глибині душі волів працювати з помічниками, наділеними більшою фантазією, хай і не такими акуратними й наполегливими у виконанні чужих розпоряджень. Проте він може й помилятися…

Вловив напружений погляд Малиновського, помітив, як ледь-ледь тремтять у нього вилиці.

Ні, помилки не може бути. Що ж, від цього залежала й лінія поведінки капітана.

Шугалій почав рівним тоном, повільно, немов знав лейтенанта давно й давав йому чергове завдання:

— Ми одержали чернетку заяви Завгороднього, і нам з вами доручено встановити справжню причину його смерті.

Жовна в Малиновського випнулися, він помовчав трохи й відповів:

— Я уважно вивчив матеріали, одержані в райвідділі міліції. Звинувачувати слідчого в недбалості важко. Принаймні ніщо не давало йому підстав запідозрити вбивство. Завгородній переважно рибалив або сам, або з Івасютою, метранпажем нашої районної друкарні. Це стверджують сестра Завгороднього та його син, а Івасюта в неділю був дома.

— А слідчий упевнений, що Завгородній того дня рибалив?