- Так, пане.

- Коли берешся до діла?

- До повного місяця ще чотири дні. Отож, після цього.

- Хочеш до неї попередньо приглянутись?

- Ні, це не обов’язково. Але... сита королівна... буде менш рухливою.

- Упириця, пане майстре, упириця! Не бавмося хоч би тут у дипломатію! Королівною вона ще тільки буде. Власне, про це я й прийшов із тобою балакати. Скажи мені неофіційно, коротко і ясно - буде чи не буде? Не прикривайся тільки своїми кодексами!

Геральт потер чоло:

- Чари можна зняти. Якщо не помиляюсь, для цього справді слід перебути ніч у палаці. Коли спів третіх півнів заскочить упирицю поза труною, зникнуть чари. Так з упирями звичайно й чинять.

- Так просто?

- О ні! По-перше, треба якось ту ніч пережити. Крім того, можуть виникнути різні ускладнення. Скажімо, потрібна буде не одна ніч, а три зряду! Ну, і бувають випадки... так би мовити... безнадійні.

- Так-так, - скрушно зітхнув Фолтест. - Я чув це від багатьох. Забити потвору, бо невиліковна. Майстре, я певен, з тобою про це вже розмовляли. Знищити людожерку без церемоній, на самому початку, а королю сказати, що не було іншої ради. Король не заплатить - то ми заплатимо. Дуже вигідний спосіб. І дешевий. Король відьмака повісить, золото лишиться.

- Король справді повісить відьмака? Фолтест мовчки поглянув ривійцеві в очі.

- Король і сам не знає, - мовив він нарешті. - Але враховувати й таку можливість, гадаю, варто.

Тепер примовк Геральт.

- Я зроблю все що зможу, - сказав він по паузі. - Та в разі чого, рятуватиму власне життя. Ви, пане, теж мусите враховувати таку можливість.

Фолтест підвівся.

- Ти мене не зрозумів. Не про те йдеться. Ясно само собою - вб’єш її, якщо зробиться надто жарко, інакше вона вб’є тебе - вибирати тут ні з чого. Не розголошую цього, а проте твердо вирішив не карати того, хто вб’є її захищаючись. Але хай Бог боронить того, хто вб’є її, навіть не спробувавши відчаклувати. Дехто вже й палац підпалював, і з лука в неї стріляв, і пастки ставив, аж я мусив урешті кількох повісити. Та не про те йдеться, майстре. Слухай!..