Мохнюк з огидою провів долонею по неголеному підборідді, видно, звик до акуратності, й колючі щоки дратували його, та пересилив себе й почав, з цікавістю поглядаючи на розшукувачів:

— Позавчора до “Цепеліна” прибув штурмбанфюрер СС Краус. Прилетів з Берліна на “юнкерсі”, встановити це було неважко, бо маю гарні стосунки, точніше, мав, з шофером начальника “Цепеліна”, і той розповів, що гауптштурмфюрер Кранке їздив зустрічати берлінське начальство Власне, Краус не робив секрету з свого прибуття, не крився, і я сам бачив, як вони разом з Кранке обідали в нашій їдальні. Взагалі, начальство з Головного управління імперської безпеки в “Цепеліні” не дивина, та варте уваги от що: під час візиту Крауса до нашої канцелярії підігнали “мерседес” і повантажили на нього сейф, який стояв у кабінеті Кранке. Так би мовити, святая святих “Цепеліна”, в ньому зберігаються шифри, списки агентів, закинутих у російський, — затнувся і поправився: — тобто в наш, тил, особові справи агентів. Найсекретніші документи. До кабіни “мерседеса” сів інструктор школи Валбіцин, спеціаліст по документах, бридкий тип і алкоголік, але спеціаліст класний, слідом за вантажівкою виїхав “опель-адмірал” з Кранке та Краусом. Машини повернулися години через три, можливо, трохи пізніше, маю на увазі хвилин десять чи п’ятнадцять, спочатку “мерседес”, а потім легкова. Але, врахуйте, вже без Кранке й Валбіцина. Обов’язки начальника перебрав оберштурмфюрер СС Телле. За його вказівкою з курсантів школи почали формувати групи з двох — трьох осіб, переодягнутих у форму наших офіцерів. Я брав безпосередню участь в інструктажі диверсантів, після цього вдалося перейти лінію фронту.

— А ми мусимо виловити інших… — втрутився Толкунов. Карий зробив застережливий жест.

— Не поспішайте, капітане, — зауважив несхвально. — І прошу уважно слухати. — Він кивнув Мохнюкові, й той вів далі: