— Але тоді це вороже нам життя?

— Чому? Ви ж самі говорили, що тепер кораблі мають потужний захист. Хоч би наш…

— Наш… До речі, як вам вдалося прийти до цих висновків? Ви знаєте далеко більше, ніж мені здавалося.

— Просиджування в одній рубці з вами не минає безслідно, — сказав Ігор. — А ці три дні у мене аж голова обертом ішла. Допомогли ваші записи. Вони…

— Так, так… Але, як би там не було, від Журавлів ніякої користі, хлопче. А коли так…

— Це — живі істоти, — заперечив Ігор. — Пам’ятаєте, ви говорили про Нові?

— То й що?

— Там, куди вони летять, теж спалахне Нова. Якби там, у тому районі, була колонія, ми змогли б подати сигнал. Трагедія Коринтери не повториться, Найстаріший!..

Відсторонивши біолога, Кленов поволі підвівся. Обережно ступаючи, пройшовся по рубці й всівся в кріслі за пультом. Руки його тремтіли.

— Нехай життя це і буде пам’ятником вашому другові, — м’яко сказав юнак. — Життя не тільки Журавлів. Життя тих тисяч колоністів, яких можна буде врятувати за багато прийдешніх століть. Адже тепер варто лише помітити їх, визначити напрямок — і подати сигнал…

— Життя… — сказав Найстаріший. — Як усе це дивно й незвично! Хоч правда, — адже й гіпотези бувають друзями, і з ними також шкода розлучатися. До речі, це означає, що в спектрах Нових — точніше, майбутніх Нових, є особливості, які вловлюються Журавлями. Іншого шляху інформації бути не може. Цікаво… Про це слід подумати!..

Ігор усміхнувся і промовчав.

— Так, — сказав Найстаріший по паузі, — ви зробили колосальне відкриття. Життя у просторі… За загибель мого друга помстилися саме ви. А ви ж шукали зовсім інше…

— І ви шукали зовсім інше. А знайшли ми разом…

— У них диявольське чуття, — сказав Найстаріший. — І якісь дикі способи спілкуватися між собою. Не одна ж зграя їх на світі! Яка безодня нового! Втім, те, що ви говорите, — це також поки що лише гіпотеза. І все. Одна з…