Юрко не наважився перечити: він знав, коли жартувати не слід. Щось мурмочучи нещасним голосом, він узявся за купу. Колін ступив кілька кроків і спинився, потираючи чоло. Від такого в будь-кого могла розболітись голова.
Рестів нема. Нема всього пакета — п'ятьох новеньких, справних деталей, замість них Юрко знайшов одну-єдину. Знайшов зовсім не там, де слід було. І — один. Звідки взявся цей рест? І куди поділась решта?
Колін довго згадував. Нарешті пригадав, рест лишився в секції над дверима ще з минулої, сьомої комплексної експедиції, яка вперше дісталася до мезозою. Це був рест, що вже попрацював. Ще придатний, правда. Та тільки ніхто не міг сказати, коли він згорить. Те могло статися будь-якої хвилини.
Добре, що нікуди не треба рухатися. Інакше — біда. Та річ не в цьому. А в тім, що не десь там — у мінус-хроністській експедиції раптом, ні сіло ні впало зник цілий пакет рестів. Єдиний резервний — на хронокарі. Так не годиться. Це брак відповідальності. Це могло б поставити під загрозу виконання наукової програми, і добре, якби не щось більше.
Та й рести зникли, певно, не без допомоги нього юного ледаря. Безсумнівно.
Може, він надто вже чіпляється?.. Ні. Хлопчак, з якого майже ніякої користі в експедиції — так, дуже ймовірно, що ніякої, — шукає розваг. Возиться з ящерами. Гасає туди-сюди. Бере хронокар, що взагалі заборонено. І спалює рест. Добре, що на машині є автоматика, яка одразу ж виводить хронокар із субчасу. А то б…
Отже, доведеться просити рести з резерву Сизова. І переживати всю цю історію. Замість того щоб аналізувати вже одержані результати, систематизувати їх, визначати нові напрямки… Замість цього керівник експедиції думатиме про долю пакета рестів і ставитиме себе під удари сизовських дотепів.
Колін зітхнув. Звідти, де на низеньких колесах стояв хронокар — напівпрозорий еліпсоїд з трохи роздутою багажною частиною, — долітав глухий стукіт і дзенькання металу. Це Юрко виймав спалений рест. «Треба мати особливий талант, щоб так дотла спалити рест, — подумав Колін. — Там уціліло десятка півтора комірок, не більше».