Втім, досить. Надто багато переживань. Вони не сприяють успішній діяльності. Краще думати про інше. Про роботу.

Треба думати про ту закономірність зміни рівня радіації на планеті, яка начебто стала окреслюватись, коли узагальнювали останні дані. Тут, у мезозої, зроблено вже майже все. А ось у силурі й археї… так, там ще можуть бути відкриття. Ех, якби групі Арве вдалося підійти в часі якомога ближче до моменту зміни рівня та простежити, як вона відбувається, оця зміна: стрибком чи плавно наростаючи, і які явища — космічні чи місцевого порядку — її супроводжують. Правда, дослідників попереджено, щоб не ризикували. Та коли вони все-таки одержать переконливі дані… то, можливо, зовсім не марно ми витрачаємо енергію в глибокому мінусі.

До речі, енергію привезе Сизов.

Колін невдоволено здвигнув плечем. Спогад про Сизова вернув його до думок про те, що скоїлося, і він твердо вирішив: надалі експедиція обходитиметься без Юркових послуг. Кому потрібні такі практиканти? Хай собі вправляється вдома. На котах. Возити його до динозаврів надто дорого.

Ось він спалити деталь зумів, а поставити нову, видно, не може. Стільки часу гає з пристроєм…

Колін роздратовано обернувся. Але Юрко вже підходив, витираючи руки хустинкою.

— Ну, порядок, — заявив він. — Знову можна хроніюватися куди хочеш, вельмишановний наставнику.

— Нарешті, — буркнув Колін. — А тепер скажи мені: куди все-таки подівся пакет?

— Я гадаю, — мовив Юрко задумливо, — що його завіз із собою Сизов.

— Облиш! — гаркнув Колін. — Сизов нічого не братиме з другого хронокара. У нього самого повний резерв.

— Я ж не кажу, що він їх узяв. Він завіз пакет, бо пакет виявився в його багажнику.