— Е, ви просто не помітили, — з досадою сказав Колін — Проґавили. Де всі матеріали?

— Головні — зі мною. Ось записи… — Арве добув пакет із внутрішньої кишені. — Астрономічні записи ми ще вивчаємо.

— Ну, гаразд. Головне — це була наднова… Молодець, що одразу привіз. Це не так просто — рушати в політ з хронолангом… Могли б же скористатися з свого хронокара!

— Ні, — сказав Арве. — Хронокар загинув. І все господарство. Коли різко підскочила радіація, енергетичні екрани не витримали. Але люди цілі.

Обличчя Коліна стало кам'яніти, радісна усмішка захолола на ньому, як холоне лава після виверження, радісна, дурнувата, нікому н потрібна усмішка.

— Залишилися акумулятори, — пояснив Арве. — Їх вистачить на півдоби. Ми вийшли занадто близько до моменту стрибка… До речі, я не думаю, що ми проґавили цю зірочку, її просто не було.

— Дурниці… — повільно проказав Колін. — Дурниці… Що ж тепер?

— Підкиньте нам енергію, і все, — сказав Арве. — Зараз я йду. Там нині стільки роботи, що рук не вистачає. Ми протримаємося ще півдоби, а тут ви наспієте. Хоч би пару контейнерів… Я так і скажу хлопцям.

Він накинув шолом. Колін поволі підіймав руку, щоб затримати Арве, та лише повітря коливалося там, де щойно стояв старий.

— Негайно дати сигнал загального збору групи… — майже беззвучно вимовив Колін.

2

Це кляте становище. Ми мандруємо в чуже минуле, а не можемо проникати в своє і змінити в ньому щось бодай на міліметр, на частку секунди. Занадто мала різниця тисків часу, а ця величина має тут вирішальне значення. Щільність часу, який оточує події, така велика, що, коли ти не звалюєшся на подію а висоти великої різниці тисків, тобі не пробитись до неї. Не можна вернутись назад і попередити друзів у силурі, щоб не лізли в пекло. Або ж зв'язати цьому хлопчиськові руки й ноги, щоб він…

Колін зігнувся й заткнув пальцями вуха. Це був сигнал загального збору. У порівнянні з ним рикання тиранозавра здавалось ліричною вечірньою тишею. Навіть найдальші ящери принишкли від жаху.