— А може, справді?.. Але тоді наша задача набагато полегшає. Треба тільки дістатися до еоцену.

Колін виліз із багажного відділення, неквапливо, мовби нічого й не сталося, підійшов до тих, що сиділи. Так, це все-таки була гарантія набагато відчутніша, ніж Мерсова пунктуальність. Втім, Ван її дещо перебільшив.

— Вирішили?

— Що ж, іншого виходу нема, — проказав Ван.

— Отже, пора.

— Зачекай хвилинку. Треба якось допомогти хлопцеві. Так чекати ці дві доби йому буде несила. Він просто може вмерти раніше через докори совісті.

Усі дружно кивнули. Так, докори совісті — це було серйозно. Мабуть, найстрашніша хвороба сучасності, хоч і не дуже поширена через відсутність причин захворювання.

— Його я беру з собою, — сказав Колін. — Справді, хлопець це ненавмисне…

Юрко звів на нього очі, і Колін аж жахнувся — стільки було в них подяки.

— Мало що там — допоможе мені в дорозі… — Годі було говорити, що він просто знешкоджує хлопчака.

— Ну, от і добре, — сказав Ван. — Він зможе в ці дні жити нормальним життям, якщо тільки активно, відчутно братиме участь у врятуванні товаришів. А тобі друга людина, справді, буде вельми доречна…

— Звичайно, — підтримала Ніна. — Дві доби фізичного часу — не жарт. З усіма твоїми тонізуючими ти можеш і не витримати. А вдвох — набагато легше. Зможеш перепочити, поки він сидітиме за пультом.

— Знаємо, як він сидить за пультом, — не втримавшись, пробубонів Колін. — Надто багато рестів треба мати для такого задоволення…

Колін поглянув на годинника.

— Пора! — сказав він. Кивнув Юркові:— Ходімо.

Хлопець скочив і не втримався — переможно рикнув, як його улюбленець рексик. Колін поморщився.

— Ну, так ви тут… обережніше з енергією, — сказав він на прощання. — Про всяк випадок перевірте маяк. А раптом у шахті виявиться ще чиясь експедиція… Тільки якщо вас заберуть — лишіть тут вимпел діб на три поки вистачить однієї батарейки. На знак того, що з вами все гаразд… — Він замовк і подумав, що сказав, здається, все. Чи ні? — І ще, все зайве перед відходом дехронізуйте. Нічого витрачати енергію, всякий мотлох тягти в сучасність…



44 из 135