Ігор взяв у каюті дві ракетки й повернувся в рубку через салон. Телефон у салоні мовчав. Старомодний телефон, без екрана. Старий звик до такого.

В рубці старий сидів у кріслі. Він наспівував щось старовинне. Співав він погано, голос його хрипів, та, мабуть, йому подобалося чути себе. Ігор з притиском зачинив двері — Кленов не оглянувся. Екран освітлював його чоло, розсічене впоперек зморшкою, старомодний комірець у вирізі комбінезона, гладенько поголені щоки. Ігор згадав, що він ще не встиг підстригтися. Власне, він не дуже вже розумівся на налагодженні побутового комбайна, та комбайн, напевне, й не вмів стригти, як годилося нині.

— Найстаріший, в коридорі можна чудово зіграти в теніс. Ходімо, га? На Землі я грав кожного вечора.

Старий не удостоїв його відповіддю, тільки зачудовано підвів брови. Молодий зітхнув, всівся на стільчику біля фільмотеки і поволі присунув до себе каталог.

— Треба вміти чекати, — раптом заговорив Кленов. — Ось я вмію чекати. Що ви знаєте про Журавлів Всесвіту? Нічого? Так, нічого, але набагато більше, аніж знав у той час хтось із нас, бо ви ж знаєте, що вони існують, а ми того не знали.

«Согдіана» перетворилася на випромінювання. Це був не перший випадок вибуху корабля у просторі, але єдиний, коли комусь пощастило спостерігати такий вибух. Причини вибуху були невідомі — адже й тоді вже не було випадків, щоб механізми відмовляли в роботі. Згадайте — ах, так, ви не можете того пам’ятати, а я можу, — що польоти до інших систем були дозволені тільки тоді, коли першу проблему зореплавання було розв’язано.

— Швидкість, — вставив Ігор. Він не міг утриматися, щоб не вставити слова.

— Чому швидкість? Це тепер, а я кажу про те, що було тоді. Тоді першою проблемою була абсолютна надійність. Так ось, учені припустили наявність у просторі локальних полів невідомого походження, які своєю дією паралізували роботу захисних полів двигунів і контейнерів з АР — антиречовиною. А після «Согдіани» стало ясно, що це — дельта-поле.