
— Даремно ви так віддячили Кімі, — невдоволено підняв руку вчитель. — У новій картині всесвіту ще багато що доступне лише математичному «обмацуванню» окремих явищ.
Ви забули, що наука рухається в пітьмі незнаних глибин всесвіту, наче сліпий з простягнутими руками, сприймаючи нечіткі контури. І лише після величезної праці створюються апарати дослідження, здатні висвітлити невідоме і прилучити його до пізнаного. — Учитель оглянув принишклих учнів і завершив: — Кімі не сказав ще про одне, важливе. Давно були вгадані ділянки негативної гравітації в космосі, але тільки три століття тому вони дістали своє пояснення, як провали з нашого світу в Тамас або в нуль-простір. Інколи в них безслідно зникали зорельоти інших цивілізацій, не пристосовані для руху в нульовому просторі. Ще на більшу небезпеку наражається зореліт прямого променя. При найменшій помилці в урівноваженні полів він ризикує зісковзнути або в наш простір Шакті, або в простір Тамаса. Із Тамаса повернутися неможливо. Ми навіть не відаємо, що діється там з нашими предметами. Чи відбувається миттєва анігіляція, чи все ж активні процеси так само миттєво завмирають, перетворюючи, приміром, зореліт у брилу абсолютно мертвої речовини (це нове поняття речовини теж стало наслідком відкриття Тамаса).
