На вечерю був кулiш пшоняний, та нiхто до його й не доторкнувсь i нiкого сон не змагав.

— Ви, дiточки, не скучайте за братиком, — почала було мати, та голос ввiрвавсь i змер; вона влилася гiркими гiркими i, як послiплена наче слiзьми, тiльки ловила дiток коло себе, схоплювала, та й поцiлунками всипала, та усе голоснiш-голоснiш ридала.

Пiшли днi за днями й часи за часами, попривикали дiтки, що нема старшого брата, та не перестали про його думати, i сливе щогодинки його згадували то цим, то тим, то знов другим. Тепер уже всякi казки й бувальщини у свято вони покинули, а розмовляли з мамою про брата — у свято мама ходила його одвiдувати i приносила од його вiстi — все вiстi однаковi — що здужає, що служить… I це на усякi лади брали i на усякi лади про це балакали: уявляли собi його хазяїна — знали вони, що хазяїн огрядний чоловiк, кравець сивий, ходить у синiх шароварах i у чорнiй свитцi i шиє сам усякi кожухи й свитки; уявляли собi хату хазяйську — знали вони, що хата хазяйська у три вiконечка, пiд тесовим дашком, а у хатi по бiлих стiнах висять образки — птицi рябоперi, морський розбишака — турок у червонiй чалмi з кинджалами у правицi; уявляли вони собi хазяйку — вони знали, що хазяйка молоденька i усе сидить бiля вiконця та вишива собi очiпки шовками та золотом. I чорну корову хазяйську собi уявляли вони iз рижим телятком; а як розмова заходила про хазяйськi санки та про бiлого коня, так Галя починала розкочуватись з боку иа бiк, наче вона вже сидiла у санках, а бiлий кiнь швиденько вiз санки по грудовому шляшку.

Вони прибиралися, як лiтечко прийде, частенько ходити до брата, як тiльки що весна дихне, пiти його одвiдати. Еге ж! Пiдуть вони до його, побачать його й наговоряться з ним. Що то як хороше буде зобачитися! Що то як дожидать бридко! Що то яка зима укрiпила холодна та люта!

От як у хатцi на луцi думали та гадали про старшого брата i над усе у свiтi жадали iз ним побачитися, i Галя таково вже частенько казала: "Хоч би одним очком поглянути на його", що вже тепер тiльки вона намине "хоч одним очком", усi знали, на що "одно очко" хоче глянути, й зiтхали.