— Це, можливо, трапилося б, якби ви були Львом Толстим.
— Але й ви, містер Картер, не майбутній господар Білого дому.
— Ми квити, — посміхнувся дипломат. — Поговоримо про американський народ.
— Поговоримо!.. Недавно в одній старій книзі я наштовхнувся на такі рядки: «Народ можна тільки тоді перемогти, коли будуть повалені його боги», тобто моральні ідеали, його кращі прагнення. У США моральні ідеали вже майже затьмарили автомобілі, наймодніші товари універсальних магазинів Вулворта і Мейсена, сексуальні фільми, пікантні подробиці з особистого життя кінозірок, мільярдери, гангстери, вбивці і самовбивці, викрадачі дітей. Ви пам'ятаєте, мабуть, відомі слова німецького імператора Фрідріха II: «Коли б мої солдати почали думати, то жоден з них не залишився б у війську…» І ви боїтеся мислячих людей. Мислячий американець відмовиться визнавати американський спосіб життя за найкращий у світі.
— Одному мудрецю якось сказали, що люди вважають його поганою людиною. Старий посміхнувся і мовив: «Добре, що вони не все знають про мене, а то б ще не таке сказали». Я не мудрець і тому…
Картер ображено скривився.
— Ви твердите, що американський народ — пропащий, безнадійний?
— Ні! Ще нікому, ні цезарям, ні імператорам, ні королям, ні фюрерам, ні диктаторам, як показує історія, не пощастило знищити свій народ, позбавити його розуму, серця. Я вірю, що американці все-таки перестануть обожувати нерухоме майно, автомобілі, речі. Я вірю, що людина, яка втратила себе в американському способі життя, в недалекому майбутньому знайде свою суть і стане людиною. Важко, просто неможливо мисливцеві, який підстрелив рідкісного хижака, не подивитися на дивовижне оперення, не заглянути йому в очі.