— Та що мені з тобою робити? — забідкалася вона. — Чи тобі воріт нема, що ти стрибаєш, як той кіт, через паркан?

— Так цікавіше, бабо! — засміявся Вася і здивовано запитав: — А це хто — Сеня?..

— Сеня! — солідно озвався той, простягаючи руку.

Вася потиснув його руку, потім критично оглянув з голови до ніг товстеньку постать брата.

— А чого ти такий жирний?..

— Не знаю. Мама каже, що в мене серце хворе, — образився Сеня, надувши губи.

Баба посварилася на Васю пальцем.

— Ну-ну! Не обіжай брата! Не встигли познайомитись, а вже скубетесь! Ідіть, снідайте!

Вася миролюбно поплескав Сеню по плечу, прищурив веселе око.

— Не буду! Не дмись!.. Пішли…

Хлопці разом побігли до хати. На столі вони знайшли під рушником білий хліб і два великі кухлі молока. Молоко було густе і запашне.

— Такого в Києві нема, — смачно облизуючись, сказав Сеня.

У вікні показалось обличчя баби.

— Та не смійте бігати на річку і в ліс, розбишаки! — крикнула вона. — А то я з вами панькатись не буду — відразу одправлю назад!

Вася підморгнув братові.

— Якщо її слухати, то й з хати не вийдеш.

Потім, нахилившись до Сениного вуха, прошепотів:

— Ти пригоди любиш?

— Люблю! Я багато книжок читав про пригоди!..

— Та не в книжках, а щоб сам! — пояснив Вася.

— Сам не вмію! Я б хотів, але які в Києві пригоди…

— То ж бо й є! А тут все буде інакше!

Потім погляд Васі знову став критичним.

— Ти фізкультурою займався?

— Ні, — признався Сеня. — Я ж серцем хворий! Мама не дозволяє…

— То який же з тебе мандрівник вийде? — здивувався Вася. — Ось підожди, я тебе на ноги поставлю! Плюнь на серце, краще буде!

— Правда? — зрадів Сеня…

— Чесне слово! А ти рибу ловити вмієш?