Батько опустив сина додолу, розкуйовдив вихрясте волосся.

— Гляди ж мені…

Що глядіть, він не пояснив, а вже вслід крикнув:

— Тебе зустріне на лузі дід Левко! Я йому подав телеграму!..

Вася швидко пробіг по проходу на палубу. Теплохід вже відчалив від дебаркадера. Батько ще раз на прощання підняв руку. Ось він стає все меншим, ось вже не можна розглядіти його обличчя. Нарешті його постать зникла за кручею.

Набираючи швидкість, теплохід вийшов на середину Дніпра. Зліва, на хвилі, яка котилася за судном, колихалися човники рибалок, на правому березі бовваніли фіолетово-сині кручі, химерно порізані яругами. Там паслися череди кіз. Вони здавалися малесенькими білими цятками.

Вася став на носі судна і задивився в далечінь. За бортом вирувала вода, назустріч судну пливли піщані береги, коси, верболози над заплавами. Васі здавалося, що то назустріч йому мчать нові світи, де будуть цікаві пригоди, прекрасні мандрівки, щасливе життя. Він заплющив очі, підставив обличчя струменю теплого повітря. Як хороше, як прекрасно!..

Дві години мандрівки промайнули дуже швидко. Вася не встиг отямитися, як матрос крикнув:

— Синявка. Приготуватись!

Вася зацікавлено озирнувся. На превеликий подив, ніякої пристані він не побачив. Теплохід з виключеними моторами йшов прямо до піщаної кручі, де стояло кілька постатей біля стовпа з ліхтарем.

— А де ж Синявка? — розгублено запитав Вася матроса, який пробіг мимо.

— Оце ж і є Синявка, — засміявся матрос.

Теплохід уткнувся носом у берег. З віконця рубки знову показався бульдог, ліниво гавкнув.

— Містер наказує покласти трап! — засміявся капітан.

Матрос зареготався, привітно махнув Містеру рукою і викинув на берег трап — вузеньку дошку зі східцями. Васі здалося несолідним йти по такій штуці — він, розігнавшись, стрибнув прямо на берег. Капітан посварився пальцем, бульдог загарчав. Вася показав йому язика.