Та Славі Спиридонов не був сентиментальним. Ясно, що тепер він більше не зможе лазити по горах, а тільки передаватиме свій досвід молодим, допомагатиме їм і житиме їх успіхами. Але він був завжди молодий серцем.

Так думав Славі Спиридонов, схилившись над вікном, а Вилю Власев тимчасом попльовував на пальці і зосереджено гортав сторінки щоденника. Власне, це був не щоденник, а просто товста записна книжка в жовтувато-коричньовій шкіряній палітурці. Зелені шовкові стрічки розділяли цей щоденник на три частини. У першій частині були записи матеріального знаряддя. Туї в алфавітному порядку він записував усе, в чому мали потребу геологи: від компасів і торбинок для мінералів, від пробірок для похідної лабораторії до кольорових олівців картографів, лінійованого паперу й коробки з цвяхами та шпильками. Друга частина щоденника містила характеристики геологів. Ці характеристики були дуже лаконічні, наприклад: «Н. — спостережливий, але надто захоплюється, йому можна вірити тільки на 70 процентів». Або: «А. — добре лазить по скелях, але має нахил приймати все жовте за золото. Ентузіаст. Його проби і висновки обов'язково мають підлягати лабораторній перевірці». Або: «В. — невправний, але зате терплячий і солідний. Не захоплюється, не гарячиться. Добре обізнаний з порівняльним методом, розуміється на хімії. Йому можна вірити на 90 процентів».

У третій частині щоденника були записи географічного характеру й ескізи та плани місцевості, назви населених пунктів, рік, сіл, гір. Тут був і розпис руху поїздів, причому в дужках вказувались зупинки на станціях, а синіми хрестиками позначались ті місця, де зимою можна було попоїсти гарячого супу, а влітку — окрошки й запити лимонадом.

Вилю Власев кашлянув і, побачивши, що начальник повернувся в його сторону, похмуро, з заклопотаним виглядом заговорив:

— Цієї ночі, товаришу Спиридонов, ми відправляємось в дорогу, а наша матеріальна частина досі не впорядкована. Як вам відомо, я не раз скаржився на господарський відділ. Можете собі уявити! Ми от-от вирушаємо, а в нас немає двох запасних держаків до молотів і чотирьох ґнотів до спиртових ламп № 2. Отут, — він постукав по шкіряній оправі свого щоденника, — помітки червоним олівцем, які означають, що замовлення не виконано.