— Про виконання доповісте мені особисто, — сказав він. Потім, поклавши телефонну трубку, повернувся до Вилю Власева і запитав:

— Ви задоволені? Може, вам видали мало спирту?

Той відкрив щоденник на букву «С», переглянув написане і заперечливо хитнув головою.

— Спирту досить, — сказав він.

— От і добре, я дуже радий! — засміявся Спиридонов. Якийсь час помовчав і вів далі: — Все-таки, знаєте, я б вам порадив привчити своїх людей самостійно знаходити вихід із скрутного становища. Це дуже важливо, коли розвідник сам знаходить вихід із труднощів, які постають перед ним. Адже ви йдете не в театр, а в гори, доведеться лазити по козячих стежках, по скелях, часом будете зовсім відрізані від світу. Справжній розвідник повинен уміти в разі потреби і штани полатати, і багаття розкласти, і землянку зробити. Він не може бути білоручкою. Розвідник вириває у природи її таємниці, він натрапляє на численні перешкоди, живе в скрутних умовах. Ви не повинні привчати їх до опіки. Ось що я хотів би сказати.

Вилю Власев похитав головою.

— Яка там опіка! — всміхнувся він і постукав пальцем по обкладинці щоденника. — Ось я склав графік роботи для кожного, хто входить у нашу групу: тут зазначається все, що він має робити кожен день і навіть годину.

Так він говорив, а сам думав: «Це вже занадто, шановний, щоб геологи стали кашоварами, теслярами, будівельниками тощо. Час робінзонів давно минув! Наша епоха нова, соціалістична, а це значить — техніка і точний розподіл обов'язків. Кожна жаба повинна знати своє болото. Завгоспу нічого заноситись, він мусить відпускати бригаді те, що їй належить згідно з рішенням, записаним у протоколі. Геологи не повинні стругати держаки, їм треба шукати мідь. За це держава платить їм зарплату і командировочні. Хай відкривають родовища, — от і все».