Вночі Незнайко довго не міг заснути і все думав, чому це так у нього виходить. Поступово він зрозумів, що всі його невдачі виникали через те, що в нього був надто грубий характер. Варто було комусь пожартувати чи зробити якесь невинне зауваження, як Незнайко одразу ображався, починав кричати й навіть ліз у бійку.

— Та нічого, — втішав сам себе Незнайко. — Завтра я стану чемнішим, і все буде добре.

Вранці Незнайко ніби переродився. Він став дуже ввічливим, делікатним. Якщо звертався до кого-небудь з проханням, то неодмінно казав «будь ласка», — слова, яких від нього ніколи в житті не чули. Окрім того, він старався всім прислужитися, догодити.

Побачивши, що Розтелепко ніяк не може знайти своєї шапки, котра в нього постійно губилася, він теж став шукати по всій кімнаті і нарешті-таки знайшов шапку під ліжком. Після того він вибачився перед Пілюлькою за вчорашнє і попросив, щоб той знову дозволив йому товкти порошок. Лікар Пілюлька товкти порошок не дозволив, але доручив нарвати в саду конвалій, котрі потрібні були йому для приготування конвалійних крапель. Незнайко старанно виконав це доручення. Потім він почистив мисливцеві Кульці його нові мисливські чоботи ваксою, тоді став підмітати підлогу в кімнатах, хоч у цей день була зовсім не його черга. Загалом, він наробив багато добрих вчинків і все очікував, що ось-ось перед ним з'явиться добрий чарівник і дасть йому чарівну паличку. Проте день закінчився, а чарівник так і не з'явився.

Незнайко страх розсердився.

— Що це ти мені набрехала про чарівника? — сказав він, зустрівшись на другий день з Кнопочкою. — Я, наче дурень, старався, зробив цілу купу добрих вчинків, а ніякого чарівника і в очі не бачив!

— Я тобі не брехала, — почала виправдовуватись Кнопочка. — Я добре пам'ятаю, що читала про це в якійсь казці.