— А батьки повірять?.. — засумнівалася дівчина.

— Що ж іще їм лишається робити?!

Хелен змушена була погодитися. Тоді Костандіс підхопив її на руки, посадив на коня у сідло попереду себе й поїхав до королівського палацу.

Повіз наречену знайомитися з батьками…

* * *

Так — то була легенда. Всього лише дивна давня легенда. Принц ніколи б не повірив у неї, якби на власні очі не побачив перетворення вуглика на рубін.

Але тепер на обручці сяяв найчистішої води діамант, змушуючи короля, короліву та всіх придворних вірити у те, що Костандіс таки знайшов свою долю в особі гарної юної дочки лісничого!

— Ну, і що скаже на це Ваша Королівська Величність? — замислено спитав король дружину, не зводячи при цьому очей з обручки на золотому ланцюжку.

— Як на мене, результат просто блискучий, — так само замислено відповіла королева.

Принц відчув, як здригнулася рука Хелен, що обіймала його долоню. Бідолашній дівчині здалося, що батьки її нареченого усе зрозуміли, й облуду ось-ось буде викрито! Тому Костандіс легенько стиснув її пальчики: мовляв, не бійся, люба, все минеться…

— Настільки блискучий, що аж очам боляче, — між тим мовив пристаркуватий король. Тепер вже і принц вловив у його голосі легенькі нотки жовчного сарказму: — Ваша Королівська Величність так не вважає?..

— Схоже, у тім є рація. Ваша Королівська Величність такої самої думки?..

— Авжеж.

Далі настала незручна пауза.

— Вуглик перетворився на діамант, яких доказів ви ще потребуєте?! — не утерпів нарешті Костандіс, але король грубо перервав сина, викинувши руку уперед і залізним тоном наказавши:

— Дай сюди обручку. Негайно!

— Але ж діамант замість вуглика!..

— Випробування ще не завершено, мій сину.

Здивований подібною реакцією, принц наблизився до батька й простягнув йому золотий ланцюжок з прикрасою. І тільки тут помітив, що королева тримає у руці знайомий оксамитовий футлярчик. Туди пристаркуватий батько і поклав обручку, трохи зачекав, потім відкрив…