Так він молився. До нього наблизилась тихо Афіна, Ментора вигляд прибравши, з ним постаттю й голосом схожа, І, промовляючи, з словом звернулась до нього крилатим: 270] «Ні слабодухим, ані нерозумним не будь, Телемаху, Силу й відвагу міцну від батька свого перейнявши, – Те, чим всього досягав і ділом він завжди, і словом; Буде й для тебе тоді твоя путь не безплідна й не марна. А як не син ти його і не з лона родивсь Пенелопи, 275] То я не певен, щоб ти досягнути здолав, чого прагнеш. Рідко, проте, до батьків бувають подібними діти. Гірші здебільша вони, а кращих таки небагато. Отже, якщо слабодухим ані нерозумним не будеш І Одіссеєва тяма ще зовсім тебе не покине, 280] Є цілковита надія, що сповниш своє ти завдання. А про дурних женихів, про їх каверзи, їх забаганки Ти не турбуйся, – цілком нерозумні вони і неправі. Навіть не знають, нещасні, що смерть і чорна їх доля Близько за ними стоїть і в день їх єдиний загубить. 285] Зовсім недовго триватиме путь, якої жадаєш, – Буду-бо другом твоїм так само, як батькові був я, Бистрий тобі корабель споряджу й сам поїду з тобою. Ти ж повертайся додому і трохи побудь з женихами Та приготуй у дорогу припаси в судині належній: 290] В амфорах – вина, а борошно ячне, цей мозок людини, – В грубих міхах шкіряних. Гребців добровільних я швидко Сам між народом зберу. У морем омитій Ітаці Знайдеться тих кораблів – і нових і старих – ще багато. Я придивлюся до них, який поміж ними найкращий, – 295] Швидко його спорядивши, поплинемо в море широке». Так Афіна промовила, Зевсова донька. Почувши Голос богині, не став Телемах тут баритися довго, –