330] В чаші насипати нам і усіх нас нараз погубити». Інший ще так говорив із тих юнаків велемудрих: «Хто зна, а може, і він із своїм кораблем крутобоким, Як Одіссей, заблукає й далеко від рідних загине. Клопоту це ж і для нас могло б іще більше додати: 335] Ми його скарб між собою повинні були б поділити, Дім тільки цей залишили б ми матері з мужем майбутнім». Так говорили. А він у батькову, з дахом високим, Сходить комору широку, де золота й міді лежали Купи, і в скринях одежа, й оливи запаси пахущі; 340] В глиняних амфорах, в ряд опертих о мури, стареє Чисте вино зберігалось – солодкий напій божественний, Днини чекаючи тої, коли Одіссей, у блуканнях Горя зазнавши багато, усе ж би вернувся додому. З засувом двері двійчаті, міцні і пригнані щільно, 345] Вхід замикали. Днями й ночами сумлінно й старанно Ключниця пильно усе стереже, вельмидосвідна жінка, Опсова донька, стара Евріклея, Пейсенора внука. Кличе в комору її Телемах і мовить до неї: «Влий-но до амфор для мене вина солодкого, неню, 350] Щонайсмачнішого, крім диш того, що отут стережеш ти Для нещасливця, ждучи, чи вернеться все ж він додому, Смерті уникнувши й Кер, – мій отець, Одіссей богорідний. Амфор дванадцять наповни й накривками щільно прикрий їх, Ячного борошна всип у міхи, що із шкури пошиті, 335] Двадцять мірок муки, що змелена дрібно на жорнах. Знай це сама лиш, одна приготуй і збери все докупи, Ввечері все заберу я, коли до верхніх покоїв Матінка піде, про сон помишляючи свій і спочинок. їхати в Спарту я маю і в Пілос, пісками укритий, – Може, де вість про повернення милого батька почую».