Вже позбирались, богиня ж відваги усім додавала. Інше замислила тут ясноока богиня Афіна: До Одіссея божистого в дім увійшла вона швидко, 395] В очі усім женихам солодкого сну повливала, Розум питцям помутила і келихи вибила з рук їх. Довше сидіти несила було їм, і спати до міста Всі подалися, бо сон їм солодкий упав на повіки. Тут Телемаха з покоїв, збудованих зручно й вигідно, 400] Кличе до себе ізнов ясноока богиня Афіна, Ментора вигляд прибравши, з ним постаттю й голосом схожа: «Товариші, Телемаху, твої в наголінниках мідних Вже посідали за весла й твого дожидають від'їзду. Отже, ходімо, не треба вже довше із цим зволікати». 405] Мовивши так, уперед вирушає Паллада Афіна Кроком швидким, а за нею і він по слідах божественних. Вийшли до моря вони, де стояв корабель бистрохідний, На узбережжі піщанім супутців знайшли кучерявих. З словом звернулась до них Телемахова сила священна: 410] «Друзі, ходім принесімо припаси, – усе вже готове В домі лежить. Про від'їзд ані мати не знає нічого, Ані служниці, окрім однієї, яка про це чула». Мовив це й вирушив він, і всі тут же за ним поспішили. На корабель добропалубний всі перенісши припаси, Склали їх так, як звелів улюблений син Одіссеїв. На корабель Телемах тоді вслід за Афіною вийшов; Сіла богиня тоді на кормі, а поряд із нею Сів Телемах. Відв'язали гребці корабельні причали, На корабель увійшли і за весла громадою сіли. 420] Вітер попутний для них ясноока послала Афіна – Бистрий Зефір зашумів, винно-темним шугаючи морем. А Телемах уже наглив супутців, звелівши їм швидше Снасті кріпити, й вони наказу послухали радо.