Щоглу соснову піднявши, в гніздо посередині, в кінсель, 425] Вставили міцно й до переду линвами враз прив'язали Та натягнули ремінням заплетеним біле вітрило. Вітер надув полотно, і враз зашуміла обабіч Хвиля пурпурна під кілем судна, що плинуло легко, – Плавно по хвилях шумливих верстав свою путь корабель той. 430] Снасті усі закріпивши на чорнім судні бистрохіднім, Повні по вінця вина мореплавці поставили чаші Й вічноживущим, безсмертним богам з них лили узливання, Більше ж від інших усіх – ясноокій Зевсовій доньці. Так цілу ніч, цілий ранок верстав свою путь корабель той. ПІСНЯ ТРЕТЯ
ЗМІСТ ТРЕТЬОЇ ПІСНІ
ДЕНЬ ТРЕТІЙ І ЧЕТВЕРТИЙ ДО ВЕЧОРА П'ЯТОГО ДНЯ
Прибувши до Пілоса, Телемах зустрічається з Нестором, який разом із своїм народом на березі моря приносить жертву Посейдонові. Нестор розповідає йому про пригоди ахеян після зруйнування Трої і радить Телемахові довідатись про свого батька у лакедемонського владаря Менелая. Переночувавши У Нестора, Телемах з його сином Пісістратом вирушають кіньми в путь і після двох днів дороги ввечері прибувають до Лакедемону.
В ПІЛОСІ Випливло сонце, прекрасну покинувши моря затоку, В неба твердінь мідяну, щоб безсмертних богів осявати И смертних людей по широких землі плодородної нивах. В Пілос, Нелеєве гарно збудоване місто, мандрівці В'їхали. Чорних биків пілосяни на березі моря Різали в жертву землі потрясателю в кучерях темних. Лав було дев'ять рядів, по п'ятсот їх сідало у кожнім, Дев'ять лежало биків для кожного ряду забитих, – їли утроби вони, а богові стегна палили. 10] В гавань мандрівці ввійшли, з корабля тою ж миттю вітрило