Вверх потягнули і, ставши на якорі, вийшли на берег. Стежкою йшов Телемах, а попереду нього Афіна. Перша озвалась тоді ясноока богиня Афіна: «Годі уже, Телемаху, не будь же такий соромливий! 15] Чи не для батька ти море оце переплив, щоб дізнатись, Де його криє земля, яка його доля спіткала? Просто ж до Нестора йди, баских упокірника коней, – Треба нам знати, яку він думку ховає у грудях. Ти його сам попроси, щоб сказав він усю тобі правду, – 20] Він не злукавить, занадто-бо щирий він є і розумний». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Менторе, як я піду? І як я до нього звернуся? Навіть і досвіду я в розмовах розумних не маю, – Сором мені, юнакові, розпитувать старшу людину». 25] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: «Дешо ти сам, Телемаху, у власнім надумаєш серці, Дещо вкладе тобі бог, – гадаю-бо я, що не проти Волі безсмертних богів на світ ти родився і виріс». Мовивши так, уперед вирушає Паллада Афіна 30] Кроком швидким, а за нею і він по слідах божественних. Так до громади дійшли пілосян, що на лавах сиділи; Там же і Нестор сидів із синами; навкруг готували Учту – ті смажили м'ясо, а ті на рожен настромляли. Вгледівши щойно гостей, назустріч юрбою побігли, 35] Руки піднявши, вітали і сісти за стіл запросили. Перший Несторів син Пісістрат підійшов до них близько, Взявши за руки, привітно обох запросив їх до гурту Сісти на руна овечі м'які на піску прибережнім Поряд із батьком старим і братом своїм Фрасімедом, « Дав по куску їм утроби й налив їм вина в золотії Келихи, потім з вітанням звернувсь до Паллади Афіни, Зевса-егідодержавця дочки, і промовив до неї: