«Гостю-чужинче, тепер поклонись Посейдону-владиці, Ви-бо, прибувши до нас, на честь його учту застали. 45] Потім, з молитвою сам узливання як слід сотворивши, Дай і супутнику келих з вином, наче мед той, солодким, Щоб узливання і він сотворив, – безсмертним, гадаю, Молиться й він, – у богах-бо є кожній людині потреба. Він і молодший за тебе, мені ж він неначе ровесник, – 50] Тим-то тобі золотий і подам я першому кубок». Так він сказав і вручив вина їй солодкого келих. Втішив богиню Афіну розсудливий муж справедливий Тим, що їй першій подав з золотого напитися кубка. Потім вона почала Посейдона-владику благати: 35] «Вислухай нас, Посейдон-землевладче, й молитви цієї Не відкидай, щоб усе, чого просимо в тебе, здійснилось. Нестору передусім і синам його щастя пошли ти Й іншим подай пілосянам ласкаву свою нагороду За гекатомби розкішні, для тебе принесені щиро. Дай ще мені й Телемаху вернутись щасливо, здійснивши Те, по що їхали ми на швидкім кораблі чорнобокім». Так помолилась вона й узливання сама сотворила, Потім чудовий дала Телемахові келих дводонний, І помолився так само улюблений син Одіссеїв. 65] М'ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали, Кожному пайку дали, й почалась у них учта розкішна. Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся: «Саме тепер нам найкраще гостей розпитати й дізнатись, 70] Хто вони, – після того як в їді уже втіхи зазнали. Хто ви, чужинці? Відкіль шляхом ви пливете вологим? В справі якій чи так, навмання, ви блукаєте морем, Наче розбійники ті, що гасають по водних просторах,