Важачи власним життям і біду несучи іноземцям?» 75] В відповідь мовити сміло почав Телемах тямовитий, – В груди сама-бо Афіна відваги йому доложила, Щоб розпитати старого він міг про відсутнього батька, Щоб між людей і для себе міг доброї слави набути: «Несторе, сину Нелеїв, велика ахеїв пошано! 80] Звідки ми, нас ти питаєш? Тож зараз тобі відповім я. Ми прибули із Ітаки, з-під схилів Нейону лісистих. Те ж, про що маю сказать, – не громадська то річ, особиста. їхав сюди про свойого я батька вістей розпитати, Про Одіссея, в біді витривалого, – він-бо з тобою 85] Трою колись воював і зовсім спустошив те місто. А щодо інших усіх, що з троянцями бились, то добре Знаємо ми, де і хто з них загинув печальною смертю, Тільки загибель його невідомою робить Кротон. Ясно ніхто ще не міг розказати нам, де він загинув – 90] На суходолі упав, переможений десь ворогами, Чи у безодні морській потонув він між хвиль Амфітріти. Отже, тепер до твоїх припадаю колін, чи не зволиш Розповісти про печальну загибель його: чи на власні Очі ти бачив її, чи, може, від іншого чув ти 95] Мандрівника, – на недолю-бо мати його породила. Тож не шкодуй, і не жалуй мене, й не пом'якшуй нічого, А розкажи все докладно, що бачить тобі довелося. Щиро благаю: якщо Одіссей, мій отець благородний, Виконав слово яке, тобі обіцявши, чи діло 100] В краї троянськім, де стільки, ахеї, ви горя зазнали, Все це сьогодні згадай і щиру скажи мені правду». В відповідь Нестор, їздець староденний, промовив до нього: «Друже мій, ти нагадав про напасті мені, що їх стільки В краї ми тому, ахеїв сини нездоланні, зазнали