105] В час, коли гнались по морю туманному із кораблями В мандрах за здобиччю скрізь, куди вів нас Ахілл за собою, Чи коли місто велике Пріама-вождя переможно Ми воювали, – із нас-бо найкращі в той час полягли там. Там Еант войовничий лежить, поліг і Ахілл там, 110] Там і Патрокл, лише до безсмертних подібний порадник, Там же і любий мій син, Антілох безстрашний і дужий, Неперевершений в гонах швидких і в боях неутомний. Крім того, ми ще немало там іншого лиха зазнали – Хто-бо із смертних людей здолав би те все розказати? Навіть якби років п'ять або шість ти у нас залишався, Щоб розпитать, скільки лих богосвітлі зазнали ахеї, Втомлений цим, ти б раніше до рідного краю вернувся. Років аж дев'ять загибель ми їм готували, вживавши Хитрощів різних, аж поки їх дав довершити Кроніон. 120] Розумом ще-бо ніхто з Одіссеєм не міг богосвітлим Там порівнятись ніколи; усіх перевищував завжди В хитрощах різних твій батько, якщо таки справді ти рідний Син його. З подивом щирим я нині дивлюся на тебе: Тож і в розмові настільки ти схожий на нього, шо навіть 125] Важко повірить, щоб міг щось подібне юнак говорити! Ще не бували ніколи ми – я й Одіссей богосвітлий – Різної думки ані у зібраннях народних, ні в раді, – Мислями завжди єдині й душею, розумні поради Ми подавали аргеям, щоб вийшло усе якнайкраще. 130] Тільки як ми зруйнували високе Пріамове місто Й на кораблях одпливли, то бог нас розкидав, ахеїв, – Зевс тоді в серці своїм поворот нещасливий замислив Людям аргейським, не всі-бо між ними бували розумні І справедливі. Лиха багатьох із них доля спіткала, 135] Згубний-бо гнів збудили вони в ясноокої доньки