Батька всевладного, й розбрат вчинила вона між Атрідів. Вдвох необачно вони поскликали на збори ахеїв Проти звичаю, тоді, як за обрій вже сонце сідало. Вийшли на площу з вина обважнілі синове ахейські 140] Й мовили мовно до них, навіщо людей поскликали. Тут Менелай зажадав, щоб швидше згадали ахеї Про поворот до вітчизни по лону широкого моря. Не до вподоби було Агамемнону це, бо він радив Людям затриматись тут і священні зложить гекатомби, 145] Щоб заспокоїти гнів богині Афіни жахливий. Дурень! Не знав він того, що схилити її вже не вдасться. Вічноживущі боги так швидко думок не міняють. Так от обидва стояли і прикрими лайки словами Перекидалися; враз в наголінниках мідних ахеї 150] З криком страшенним схопились, між двох поділившися гадок. Спали ми ніч неспокійно, один проти одного в серці Зле умишляючи, – Зевс готував нам великі нещастя. Вранці свої кораблі на священне ми зсунули море, Здобич забравши усю й ошатно одягнених бранок. 155] Друга ж людей половина, не рушивши з місця, лишилась При Агамемноні, сині Атрея, людей вожаєві. Ми ж, половина, на судна зійшли, й одпливли, і помчали Швидко, – морську широчінь розстелив тоді бог перед нами. В Тенед приїхавши, жертви богам принесли ми, вітчизни 160] Прагнучи серцем. Та Зевс не дозволив, жорстокий, додому Нам повернутись, – він вдруге між нас розпалив ворожнечу. На кораблях крутобоких одні вже назад повертали Із владарем Одіссеєм досвідченим, ще й хитродумним, Щоб догодити цілком Агамемнону, сину Атрея. 165] Я ж з усіма кораблями, які прямували за мною, Плив собі далі, бо знав, що біду божество нам готує.