В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 230] «Що за слова, Телемах, ти пустив крізь зубів огорожу? Легко і здалеку бог порятує людину, як схоче. Краще волів би й багато я стерпіти горя тяжкого, Тільки б вернутись додому й побачити день повороту, Ніж, повернувшись, загибель спіткати при вогнищі ріднім, 235] Як Агамемнон, дружини й Егіста підступністю вбитий. Навіть боги від однаково всім неминучої смерті Й любого їм врятувать не могли б, коли доля нещадна В повен зріст покладе його смерті в обійми скорботні». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 240] «Менторе, як нам не гірко, облишмо про це говорити. Не повернутись додому ніколи йому, бо безсмертні Смерть йому й чорної Керн обійми давно присудили. Нині про інше хотів би розвідати я й розпитати Нестора, – від багатьох справедливіший він і мудріший; 245] Трьом поколінням людським він, кажуть, владар був незмінний. Глянути тільки на нього – мені він безсмертним здається. Несторе, сину Нелеїв, скажи-бо усю мені правду, Як Агамемнон Атрід загинув широкодержавний? Де Менелай був? Яку для Атріда загибель придумав 250] Хитрий Егіст, що убити здолав він сильнішого мужа? Може, не в Аргосі був Менелай тоді, десь заблукавши Поміж чужими людьми, а той і відваживсь на вбивство?» Нестор, їздець староденний, у відповідь мовив до нього: «Зараз, дитя моє любе, всю правду тобі розповім я, 2м Сталося все саме так, як і ти вже собі уявляєш. Справді, якби, повернувшись із Трої, Егіста живого В братовім домі Атрід Менелай захопив русокудрий, То не насипали б пагорб могильний тоді над померлим, – Птахи і пси розтерзали б далеко за містом у полі