Добре збагнув і щоб інші ахеї усі оте знали: Матір свою відішли і умов, щоб стала до шлюбу З тим, кого батько укаже й хто буде самій до вподоби. 115] А як ахейських синів відсилать вона буде й надалі, Горда із того, чим щедро її наділила Афіна, – Розумом світлим, умілістю в різних роботах прегарних, Хитрістю витівок тих, що про них не чували раніше В давніх ахеянок ми, таких, як оті пишнокосі 120] В гарнім віночку Мікена, Тіро і Алкмена ошатна, – Жодна із них не могла б з Пенелопою навіть рівнятись Розумом; нині ж їй краще тих хитрощів не замишляти. Доти худобу й маєтки вони поїдатимуть в тебе, Доки триватиме марно у мислях вона, що боги їй 125] В груди вкладають. Для себе вона цим велику здобуде Славу, тебе ж призведе до значних лише втрат і видатків. Ми ж ні вернемось до справ, ні до іншої ми не поїдем, Поки не вийде вона за котрого захоче з ахеїв». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: 130] «Як же б то міг, Антіною, я з дому прогнать проти волі Ту, що зродила мене й згодувала? На чужині десь Батько мій – вмер чи живий він? Нелегко було б і сплатити Віно Ікарію, матір до нього самому пославши. Дав би за те мені батько! Мене й божество покарає Грізно, якщо до жахливих Ерінній взиватиме мати, З дому виходячи, тяжко упав би на мене богівський Осуд. Отож-бо я й слова про це не скажу їй ніколи. Ну, а якщо це у вас тільки гнів у серцях викликає, Йдіть з мого дому! Про інші собі постарайтеся учти – Власне майно прощайте у кожного в домі по черзі. А догідніше і краще здається вам тут залишатись, Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, – Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих –