Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, – 145] Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!» Так їм сказав Телемах, а Зевс громозвучний тим часом Випустив з верху гори двох орлів, щоб додому летіли. Легко за подувом вітру вони подалися обоє, Близько простерши один біля одного крила широкі, 150] А опинившись якраз над майданом багатоголосим, Стали кружляти вони і крилами часто махати. Голови всім оглядали, загибель віщуючи близьку; Кігтями потім лоби взаємно подряпали й шиї І над домами направо й над містом кудись полетіли. 155] Всі аж жахнулись, тих птахів на власні побачивши очі, Й думали нишком про себе: на чому це може скінчитись? З словом звернувся до них Аліферс – герой сивочолий, Масторів син; він один визначався з його покоління Тим, що знався на птахах і віщо умів промовляти. 160] З наміром добрим до них він почав говорити й промовив: «Слухайте, всі ітакійці, що маю вам нині сказати! До женихів щонайбільше із цим я звертаюся словом. Лихо велике на них насувається: вже-бо недовго Бути від друзів своїх оддалік Одіссеєві; десь він 165] Близько відціль, і усім женихам він убивство готує Й смерть невідхильну; погано іще й багатьом доведеться Нам, що на здалеку видній Ітаці живемо. Порадьмось, Поки не пізно, як женихів нам приборкати; краще Хай би самі вгамувались, було б це й для них корисніше. 170] Я-бо не вперше віщую – на цьому вже знаюся добре Отже, і з ним, я кажу, все точнісінько так відбулося, Як оповів я тоді ще, коли в Іліон вирушали Люди аргейські і з ними поплив Одіссей велемудрий. Горя зазнає багато, супутців утратить, казав я,