175] Й, як незнайомий, лише на двадцятому році додому Вернеться він, – і справді усе це збувається нині». Тут Еврімах, син Поліба, у відповідь мовив до нього: «Йшов би ти краще додому, старий, і там ворожив би Дітям своїм, щоб лихо яке не спіткало їх часом. 180] уут же і я віщувати без тебе ще краще зумію. Птахів у небі літає без ліку під ясним промінням Сонця, – не всі ж вони мають про щось віщувать; Одіссей же Згинув далеко, – було б і тобі вже загинути разом З ним, щоб нікому із нас ти нещасть не пророчив прилюдно 185] Й не намовляв проти нас Телемаха, що й так вже лютує, – Мабуть, ти ждеш, щоб тобі подарунок послав він додому? Ось що скажу я тепер, і це збутися конче повинно: Будеш при давніх, великих знаннях своїх ти підбивати Юного мужа цього балачками своїми на сварку, 190] Все тільки вийде самому ж йому найперше на шкоду, – Навіть і з поміччю птахів отих він нічого не зробить. Ну, а на тебе, старий, ми пеню накладемо, що добре Дасться взнаки тобі, – буде для серця тяжка та гризота. А Телемахові от що я перед всіма тут пораджу: Матір нехай він прихилить до батька свого повернутись – Там їй хай справлять весілля і щедре нехай приготують Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці. Певен-бо я, що ахейські сини не раніше відстануть З прикрим отим жениханням. Нікого ми не боїмося: 200] Ні Телемаха самого, який би не був велемовний, Ні віщуванням твоїм ми не журимось, старче, що марно Ти виголошував, – цим лиш ненависть до себе ти збільшив, Буде так само усе поїдатися тут, і оплати їм не діждать, поки з шлюбом вона, зволікаючи, буде